трохи повітря скрапнуло до дна, повненькі обійми і галас, я така вдячна що трішки крупиць минулого лишилось, нехай ненадовго але якийсь комочок тепла був у цьому..а вдома тепло тоді коли там є сім'я, уся разом, гуртом, і від того і спиш у вагоні спокійно бо знаєш рідні поряд і за них варто триматись, бо нікого кращого від них немає....