Вийшовши сьогодні на вулиці мого міста, я опинилась у пізній осені. Нібито прохолодно, але, все ж, і без рукавиць можна, тільки холодний вітер за пазухою трохи нагадує про теперішню зиму. Начебто і справді, на очах спливають картинки минулої осені, а десь там, трохи вище шлунка, пробуджуються, чомусь, теплі відчуття. Не вистачало лише золотавого листя піднесеного вітром і легких мереживних шарфиків.
Було приємно отримати частинку літнього - червневого сонечка, запакованого в конверт, і з любов'ю відправленого мені з Миколаєва.